Фізична карта австралії

Фізична карта австралії

Карта Австралии

Копировать координаты

Это место в:

Некоторые элементы карты не могут быть вставлены на сайт. Откройте предпросмотр и проверьте вид вашей будущей карты.

Поставьте маркер на карту в то место, где нужно исправить ошибку.

Подробно опишите что должно быть исправлено в этом месте Отправить сообщение об ошибке

Бэкап локаций

Импорт локаций на сайт

Если вы ранее делали бэкап локаций, то расположенная ниже форма позволит сделать импорт (локации из бекапа загрузить на сайт). Импортированные локации будут добавлены к уже сохраненным
Вставьте сохраненный ранее бэкап в текстовом виде сюда:

Города Австралии

Австралия – страна, расположенная на территории материка Австралия, острова Тасмания и нескольких островах Тихого и Индийского океанов. Спутниковая карта Австралии показывает, что страна имеет только водные границы с другими государствами: Восточным Тимором, Папуа-Новой Гвинеей, Новой Зеландией, Соломоновыми островами, Индонезией, Новой Каледонией и Вануату.

Площадь Австралии – 7 692 024 кв. км., что делает ее шестым по площади государством в мире. Большую часть территории страны занимают пустыни, поэтому многонаселенные города можно встретить лишь на юго-востоке и на севере страны.

Австралия разделена на 6 штатов (Виктория, Квинсленд, Новый Южный Уэльс, Тасмания, Южная и Западная Австралия) и две материковые территории (Северная территория и Территория федеральной столицы). Крупнейшие города страны – Сидней, Мельбурн, Брисбен, Перт и Аделаида. Столицей государства является Канберра.

Австралия обладает одной из самых развитых экономик в мире, основывающейся на секторе услуг, добыче природных ресурсов и сельском хозяйстве. Главной проблемой страны в последние годы XX века стала пресная вода. В результате на территории страны строят многочисленные опреснительные станции, а также налагаются запреты на использование пресной воды.

Большой Барьерный риф

Краткая история Австралии

1606 г. – открытие Австралии европейскими мореплавателями

XVII-XVIII века – изучение границ Австралии, появление колоний, заселение колоний осужденными, привезенными из Европы

1788 г. – основание первой колонии – британская колония Новый Южный Уэльс

1850-ые – золотая лихорадка

1901 г. – образование Австралийского Союза – федерации колоний

1907 г. – Австралийский союз стал доминионом Британской империи

1927 г. – столица в Канберре

1939 г. – принятие Вестминстерского статута: английский монарх является официальным главой доминионов

1970-ые – политика поощрения иммигрантов из Европы

Достопримечательности Австралии

На подробной карте Австралии со спутника можно увидеть, что практически всю центральную территорию страны занимают пустыни. Наиболее известными пустынями являются Большая Песчаная пустыня, Большая пустыня Виктория и полупустыня Большой Артезианский бассейн.

Но в Австралии можно увидеть не только пустыни. Туристам будут интересны национальные парки Порт-Кемпбелл, Грампианс и Кейп Ле Гранд, заповедник Керрамбин и заповедник коал Лаун Пайн Коала.

Среди природных достопримечательностей Австралии можно выделить Большой Барьерный риф, скалу Улуру, залив Порт-Джэксон, озеро Эйр, острова Хейман и Фрейзер, архипелаг Уитсанди, пещеры Дженолан и Голубые горы.

Большинство туристов стремятся посетить главные города Австралии – Сидней и Мельбурн. В Сиднее стоит увидеть Сиднейский оперный театр, мост Харбор-Бридж, телебашню и аквариум, а в Мельбурне – королевские ботанические сады, зоопарк, башню «Эврика» и концертный центр.

Карта Австралии

Австралия — страна, занимающая одноименный материк в южном полушарии земли и несколько островов. На этой странице, вы можете воспользоваться интерактивными картами с изменяющимся масштабом, чтобы найти нужные города или природные объекты, либо увидеть место этой страны на карте мира.

Подробные интерактивные карты Австралии

Увеличивайте масштаб, чтобы увидеть города и природные объекты, или уменьшите масштаб для того, чтобы увидеть расположение страны и материка относительно других стран в мире.

Также вы можете воспользоваться интерактивной картой от Google, на которой можно включить спутниковый режим отображения. Здесь можно увидеть мельчайшие детали рельефа и различные природные объекты, включая горы и хребты, береговую линию и крайние точки, равнины, реки, озера, заливы и мысы.

Туристические и политические карты

Карта австралийских штатов и территорий с указанием крупнейших городов страны, включая Западную, Северную, Центральную, Южную и Восточную Австралию.

Физическая карта страны:

Не важно турист вы или школьник, осваивающий географию в 7 классе, эти карты Австралии помогут вам решить любую стоящую перед вами задачу.

Учебная и аналитическая информация

В то же время тематическое картографирование, призванное удовлетворять потребности разных ведомств в топографических планах и картах, оказалось рассредоточенным. Самостоятельно и успешно развивалось геологическое картографирование при Министерстве геологии Австралии, обособленно велось лесоустроительное, почвенное и сельскохозяйственное картографирование.

Поставлена была задача комплексного картографирования природы. Ее решению способствуют развитие дистанционных съемок и использование разными отраслями исследований космических материалов. В последние десятилетия внедряется системный подход и к содержанию, и к организации картографирования.

Современные задачи и все расширяющаяся тематика картографирования природы исключительно разнообразны. Достижения современной техники вносят новые возможности и для обогащения содержания, и для совершенствования технологии съемки, составления и издания карт. Учитывая огромный поток современной информации, выделяют две стороны картографирования — содержательную (географическую), основанную на достижениях наук о Земле (соответствующих тематике карт), на общих географических принципах и методах, учитывающих новейшие источники исследований (наземных и дистанционных), и техническую — разрабатывающую методы объективной и точной фиксации природных явлений, графической переработки полученных сведений, технические способы составления, размножения и издания карт. В технической стороне картографирования широко используют новейшую аппаратуру, разрабатывают математические методы формализации сведений, автоматические приемы замены ручного труда картографа, вплоть до автоматического создания карты. Обеспечивается внедрение достижений науки и техники в картографию.

Рассматривая карту как графическую модель действительности, а картографию как науку, имеющую целью не только отображение, но и исследование природы посредством моделирования в географических картах, новое значение приобретает направление географической картографии, под которым К. А. Салищев, по-новому обосновавший это направление и термин, понимает «…системное картографирование территориальных природных и социально-экономических комплексов и их компонентов, рассматриваемых в качестве элементов этих компонентов». В настоящее время суть географической картографии связывается с применением системного принципа изучения картографируемой действительности. Территориальные комплексы и их компоненты рассматриваются как целостные взаимодействующие географические системы и подсистемы различной пространственной размерности и иерархического уровня, ставится задача моделирования средствами картографии наличия, состояния, динамики и функционирования географических систем разного ранга. Несколько расширяя определение географической картографии, данное К. А. Салищевым, мы относим к нему также содержательную сторону топографических карт, выявляющих основные черты и различия географических ландшафтов и служащих научной основой для картографирования многих элементов природы, размещенных на поверхности Земли или проектируемых на нее из недр или атмосферы.

Системная организация географического картографирования способствует взаимной корреляции разных отраслей тематических карт, их обогащению на основе учета межкомпонентных связей. В этом проявляется основное методологическое значение географической картографии, обеспечивающей комплексность и единство методов различных направлений все расширяющегося тематического картографирования, укрепления и дальнейшего развития его познавательных функций.

Научные принципы и методы географической картографии опираются на традиции и новейшие достижения комплексного картографирования, в которое советской картографией внесен существенный вклад. Методика создания карт природы любой тематики базируется на изучении законов природы и на принципе комплексности, взаимосвязанности разных элементов и явлений, каждое из которых рассматривается и картографируется как часть природного комплекса, а комплекс в целом находит выражение в характеристиках, интегрирующих различные явления и их показатели. Методика комплексного картографирования включает и методы сопряженной разработки и согласования карт в сериях и атласах.

Резюмируя изложенные выше методологические предпосылки советской географической картографии, можно свести их для карт природы к следующим положениям:

1. практическая направленность картографирования, его неразрывная связь с запросами народного хозяйства страны, развития ее науки и культуры;
2. использование в создании карт ранее разработанных традиционных, а также новейших методов комплексного картографирования, базирующихся на диалектических законах природы;
3. применение системного подхода к изучению природных территориальных комплексов, отдельных компонентов и явлений природы;
4. использование новейших достижений науки и техники, дистанционных и автоматических методов создания карт.

Для соблюдения точности и верности любая карта природы должна использовать базовые источники. Такими источниками всегда являются материалы первичных наблюдений и измерений по теме карты. Это могут быть тематические съемки, маршрутные и стационарные наблюдения и измерения, в том числе автоматические. Это — первая группа базовых источников тематического содержания. Вторую группу составляют топографические карты, третью — аэрофотоснимки и космические снимки.

Топографические карты имеют ряд преимуществ перед аэрокосмическими материалами. К этим преимуществам относится точность математической основы и поясненные условными обозначениями видимые элементы местности. Применение в качестве основы аэро- и космических снимков требует их предварительного трансформирования и топографического дешифрирования, но вместе с тем они дают более богатый материал для локализации тематического содержания и отображения типичного рисунка объектов.

Топографические карты и аэрокосмические материалы используют не только в качестве картографической основы, их применяют как самостоятельные и нередко как основные источники для составления содержания многих тематических карт. К таким картам относятся:

1. карты, производные от топографических, получаемые путем обработки отдельных элементов их содержания (карты морфометрические, карты лесистости и др.);
2. карты, отображающие генетические показатели видимых элементов ландшафта. Например, карты геоморфологические, гидрологические, ландшафтные и многие другие, составление которых невозможно без сохранения видимых топографических объектов;
3. топографические карты, аэро- и космические снимки, покрывающие всю территорию Австралии, обеспечивают возможность теоретических выводов и разработок сводных карт — зональности, поясности, районирования ландшафтного и тематического и др. Единство содержания, масштабов, генерализации облегчают математическую обработку для получения различных количественных характеристик природных объектов;
4. аэро- и космические снимки содержат, кроме видимой фото-графической картины ландшафта, огромный, далеко не полностью используемый материал для карт разной тематики. Тематическое дешифрирование разрабатывается в рамках разных наук. Лишь общая теория и общие методы и приемы тематического дешифрирования устанавливаются картографией;
5. аэро- и космические снимки дали возможность разработать карты природы нового типа — «космофотокарты» разных видов, где специальное содержание совмещается с отпечатком фотоизображения. Последнее позволяет одновременно видеть на карте не только основную тему, но и внешний облик земной поверхности.

Австралийские топографические и обзорно-топографические карты относятся к категории государственных карт и служат для решения многочисленных научных, инженерных и оборонных задач. Раздел природы в них очень богат. Карты широко используются для изучения и учета природных условий и ресурсов при государственном планировании и для различных научных исследований.

Карты носят документальный характер, имеют точную геодезическую основу. Большое значение при их использовании приобретает единство топографических карт — установленный ряд масштабов, сравнимость листов карт одного масштаба для разных территорий и сопоставимость карт разных масштабов на одну и ту же территорию. Содержание карт определяется действующими инструкциями, наставлениями и таблицами условных обозначений. Требования документальности, точности, единства и современности достигаются тем, что организацию и контроль работ осуществляет государственная картографическая служба. Съемки топографических основ для тематического картографирования могут вестись разными организациями и ведомствами, но ответственность за качество и обеспечение потребности всех ведомств возложена на Главное управление геодезии и картографии (ГУГК) при Совете Министров Австралии. Все ведомственные съемки и составленные по ним географические основы проходят обязательную проверку и утверждение ГУГК.

ТЕМА 3. АВСТРАЛІЯ

Ви дізнаєтесь:

• про особливості географічного положення, тектонічної будови Австралії

• чому Австралію називають «найспокійнішим» материком

Пригадайте:

• які особливості природи материка залежать від його географічного положення

• хто та коли відкрив Австралію

• який зв’язок існує між тектонічною будовою, поширенням форм рельєфу, родовищ корисних копалин

Часто за невеликі розміри Австралію називають материком-островом. Через те що континент розташований на південь від екватора, частина з його просторових орієнтирів є незвичними для жителів Північної півкулі. Австралійці не бачать сузір’я Великого Возу, їхнім символом є полярне сузір’я Південний Хрест. Опівдні в Австралії Сонце розташоване на півночі, а не на півдні, як у Північній півкулі. Новий рік жителі материка зустрічають у розпал літа.

Загальні відомості про Австралію

1. Географічне положення.

Для характеристики географічного положення материка скористаємося типовим планом (с. 51) та фізичною картою Австралії (рис. 1). Австралія — найменший на земній кулі материк. Він займає близько 5 % усього суходолу, що в 4 рази менше за площу Африки. Континент розташований у центрі так званої океанічної півкулі Землі та повністю лежить у Південній і Східній півкулях. Південний тропік перетинає Австралію майже посередині, тому значна частина материка отримує велику кількість сонячного тепла. Крайньою північною точкою Австралії є мис Йорк, південною — мис Південно-Східний, західною — мис Стіп-Пойнт, східною — мис Байрон.

Із півночі береги Австралії омивають води Тиморського та Арафурського морів, Торресовою протокою вона відокремлюється від Нової Гвінеї. На сході Австралію омивають Коралове й Тасманове моря, на заході та півдні — води Індійського океану. Від острова Тасманія Австралію відокремлює неглибока Бассова протока.

Уздовж північно-східного узбережжя Австралії на понад 2000 км тягнеться найбільше у світі коралове утворення — Великий Бар’єрний риф (рис. 2).

Рис. 1. Фізична карта Австралії.

Рис. 2. Великий Бар’єрний риф — це найбільша у світі система коралових рифів. Він розташований у Кораловому морі, уздовж східного узбережжя Австралії. Довжина рифу складає 2300 км, а ширина коливається від 2 км у північній частині до 152 км у південній. Загальна площа Великого Бар’єрного рифу становить понад 348 тис. км 2 . Це диво природи складається з мільярдів коралових поліпів та є найбільшою спорудою у світі, створеною живими організмами. Великий Бар’єрний риф — унікальна екосистема, яка налічує понад 400 видів коралів, 4000 видів молюсків та 1500 видів риб. Від берега материка риф відокремлений лагуною завширшки 50—100 км. Бар’єрний риф розташований на території Морського національного парку, який у 1979 р. було віднесено до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Берегова лінія Австралії порівняно з іншими материками має доволі прості обриси, на узбережжі мало бухт для зручної гавані морських суден.

Є лише дві великі затоки: Карпентарія на півночі та Велика Австралійська на півдні та два півострови — Кейп-Йорк та Арнем-Ленд.

Австралія займає відокремлене положення щодо інших материків і частин світу.

Рис. 3. А. Тасман.

2. Дослідження та освоєння Австралії.

Роком відкриття Австралії вважається 1606 р., коли голландський мореплавець Віллєм Янсзон обстежував ділянку західного берега півострова Кейп-Йорк на півночі континенту. Дві подорожі до Австралії у 1642 та 1644 рр. здійснив Абель Тасман (рис. 3), який першим обігнув материк з півдня.

У 1770 р. під час своєї першої навколосвітньої подорожі відомий англійський мореплавець Джеймс Кук (рис. 4) обстежував східне узбережжя Австралії і, давши йому назву Новий Південний Уельс, оголосив володінням британської корони. Ця подія стала початком епохи англійського освоєння материка.

У 1797—1803 рр. англійський дослідник Метью Фліндерс обійшов острів Тасманія та весь материк, позначив на карті південне узбережжя та Великий Бар’єрний риф. Саме він і запропонував перейменувати материк на Австралію.

Рис. 4. Дж. Кук.

Внутрішні області Австралії ще тривалий час залишалися важкодоступними та незвіданими. Лише в першій половині XX ст. вдалося ліквідувати «білі плями» на материку.

3. Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини.

У геологічному минулому Австралія, як і Африка та Південна Америка, була частиною материка Гондвана, від якого вона відокремилася наприкінці мезозою. Аналіз карти будови земної кори (рис. 5) свідчить, що в основі Австралії, за винятком її східної частини, лежить давня Австралійська платформа. На сході до давньої платформи приєдналася область герцинської складчастості.

В Австралії немає активних сейсмічних зон і діючих вулканів, у зв’язку з чим її називають найспокійнішим у тектонічному відношенні материком. Сотні мільйонів років невтомні трудівники — вода й вітер — «працювали» над поверхнею платформи, перетворивши її на рівний, досить одноманітний простір. Винятком є невеликі височини — залишки давніх гір, подібні до «останця» Айєрс-Рок (рис. 6). Середня висота материка ледь сягає 300 м.

Рис. 5. Будова земної кори Австралії.

Рис. 6. Гора Айєрс-Рок, або Улуру, — величезна монолітна скеля, розташована в центральній частині Австралійського континенту.

Тектонічні рухи — підняття, опускання, прогини, розломи, які тривали протягом усього геологічного розвитку материка, сформували три основні форми його рельєфу: Західноавстралійське плоскогір’я, Центральну низовину і Великий Вододільний хребет.

Великим Вододільним хребтом в Австралії називають невисокі, сильно зруйновані Східноавстралійські гори, що простягаються уздовж усієї східної окраїни материка на понад 2000 км. Середня висота гір — 800—1000 м. На крайньому південному сході гори досягають найбільшої висоти і називаються Австралійськими Альпами. Тут розташована найвища точка Австралії — гора Косцюшко (2228 м).

Австралія багата на різноманітні корисні копалини, особливо на руди чорних і кольорових металів. Кристалічні породи фундаменту платформи містять поклади залізних, алюмінієвих, мідних, свинцево-цинкових, уранових руд, олово, платину, золото. З осадовими породами чохла платформи пов’язані родовища фосфоритів, кухонної солі, кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу. У 1978 р. поблизу міста Кімберлі в штаті Західна Австралія були знайдені алмази. В Австралії зосереджено 85 % світового видобутку опалів — напівкоштовних каменів, які використовують для виготовлення ювелірних виробів.

Головне

• Австралія — найменший материк на Землі, повністю розташований у Південній півкулі. Значна частина континенту лежить у тропічних широтах.

• Етап активного освоєння материка розпочався після першої навколосвітньої подорожі Дж. Кука (1770 р.).

• В основі материка лежить давня платформа, на схід від якої простягнулися області герцинської складчастості. За характером поверхні Австралія переважно рівнинна.

• Материк багатий на корисні копалини, особливо на руди чорних і кольорових металів.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. У чому полягають основні особливості географічного положення Австралії? 2. Чому Австралію часто називають «материком навпаки»? 3. Які причини перешкоджали швидкому вивченню й освоєнню Австралії? 4. На конкретних прикладах покажіть зв’язок між розташуванням форм рельєфу на материку та його внутрішньою будовою. 5. У яку горотворчу епоху утворився Великий Вододільний хребет? Чи позначилося це на особливостях його рельєфу? 6. Чому в Австралії немає діючих вулканів і відсутнє сучасне зледеніння? 7. Чому серед австралійських корисних копалин переважають рудні?

Практична робота 7

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Австралії. Позначте на контурній карті основні географічні об’єкти Австралії: миси: Йорк, Південно-Східний, Стіп-Пойнт, Байрон; моря: Коралове, Тасманове; затоки: Карпентарія, Велика Австралійська; острів: Тасманія; півострів: Кейп-Йорк; плоскогір’я: Західноавстралійське; низовина: Центральна; гори: Великий Вододільний хребет (г. Косцюшко, 2228 м); Великий Бар’єрний риф.

Практичні завдання

1. Порівняйте географічне положення Австралії та Південної Америки. Для проведення порівняння скористайтеся планом характеристики географічного положення материка (с. 51). Установіть спільні та відмінні риси. Результати занесіть до таблиці.

Спільні риси

Відмінні риси

2. За фізичною картою Австралії визначте координати крайніх точок материка та його довжину з півночі на південь за меридіаном 142° сх. д. та із заходу на схід за Південним тропіком (протяжність 1° за меридіаном — 111 км, за тропіками — 102,5 км).

Працюємо самостійно

Здійсніть уявну подорож навколо Австралії та дослідіть виникнення назв географічних об’єктів, використовуючи додаткову літературу.

Підручник Географія 7 клас — Гільберг Т.Г. — Грамота 2015 рік

ТЕМА 3. Австралія

АВСТРАЛІЯ найменший і найвіддаленіший континент від інших материків на земній кулі. Він є і найпосушливішим материком, 2/3 його території займають пустелі та напівпустелі. Площа материка становить 7631,5 тис. км 2 (з островами Тасманія, Кенгуру, Мелвілл та ін. — майже 7704,5 тис. км 2 ).

На континенті проживає найменша кількість населення, порівняно з іншими заселеними материками. На його території розташована лише одна держава — Австралійський Союз.

Назва Австралія виникла задовго до відкриття материка. Ще давні географи були впевнені, що в південних широтах існує величезний масив суходолу, який називали Невідомою Південною Землею. Її довго шукали європейці, уже навіть у ті часи, коли була відкрита Америка.

§ 26. Географічне положення Австралії. Дослідження та освоєння материка

1. За яким планом вивчають географічне положення материка?

2. Чому про материк Австралія кажуть, що це материк, де все навпаки?

Географічне положення. Австралія розташована в Південній і Східній півкулях. Майже посередині материк перетинає Південний тропік. Крайньою південною точкою є мис Південно-Східний, західною точкою — мис Стіп-Пойнт, східною точкою — мис Байрон, північною точкою — мис Йорк (мал. 69).

• Знайдіть на фізичній карті крайні точки материка. Визначте їх координати.

Зі сходу материк омивають моря Тихого океану: Коралове й Тасманове; з півночі — моря Індійського океану: Арафурське й Тіморське.

Контури берегів Австралії слабо порізані. На півночі материка знаходяться півострови Кейп-Иорк та Арнем-Ленд. Біля південного узбережжя розташований найбільший острів материка — Тасманія, що відокремлений від Австралії Бассовою протокою шириною 224 км. На південному сході розташовано декілька зручних бухт, де знаходяться основні порти країни. Південні береги материка омиває Велика Австралійська затока, на півночі — затока Карпентарія.

Мал. 69. Фізична карта Австралії

У Великій Австралійській затоці панують холодні течії. Північно-західне узбережжя материка омиває тепла Південна Пасатна течія Індійського океану, а східне узбережжя — Східноавстралійська течія Тихого океану. Високі температури на поверхні води (+24 °С улітку, близько +20 °С узимку) сприяють росту коралів. Уздовж північно-східних берегів на 2000 км простягається пасмо коралових рифів і островів — Великий Бар’єрний риф.

• Здійсніть уявну мандрівку по карті й визначте розміщення основних об’єктів берегової лінії материка.

Дослідження та освоєння материка. На західне узбережжя півострова Кейп-Йорк першим у 1606 р. висадився голландський мореплавець ВыемЯнсзон. У 1642 р. голландець Абель Тасман відкрив острів, який пізніше назвали його ім’ям. У 1770 р. англійський мореплавець Джеймс Куквідкрив східне узбережжя Австралії, Великий Бар’єрний риф. Мандрівник Метью Фліндерс (1774-1814) першим досліджував австралійський берег і зробив його карту, використав у своїй роботі термін «Австралія».

Наприкінці XVIII ст. англійці заснували перше поселення на материку. У XIX ст. материк активно заселяли європейці, переважно англійці. Перші українські поселенці з’явилися на п’ятому континенті на початку XIX ст.

Тектонічна будова та рельєф. Основою сучасного материка є докембрійська Австралійська платформа., яка є частиною Індо-Австралійської плити. Її кристалічний фундамент входив до складу Гондвани. Кристалічні щити фундаменту виходять на поверхню на півночі, заході й у центральній частині материка. На решті території фундамент платформи перекритий потужною товщею осадових порід.

На сході материка знаходиться гірська область герцинської складчастості — Великий Вододільний хребет та Австралійські Альпи.

Австралія — єдиний материк, на якому відсутні діючі вулкани. У її рельєфі переважають рівнини. Майже 95 % поверхні не перевищує 600 м над рівнем моря. Це найнижчий із материків. Його середня висота становить 215 м.

Основні орографічні одиниці материка: Західноавстралійське плоскогір’я (середні висоти — 400-500 м), Центральна низовина з переважаючими висотами до 100 м над рівнем моря. У районі озера Ейр найнижча точка Австралії — 16 м нижче від рівня моря. Гірська система Великий Вододільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершинами, крутим, дуже розчленованим східним, схилом і порожистим, східчастим західним схилом, що переходить у горбкуваті передгір’я(мал. 70). На півдні, в Австралійських Альпах, знаходиться найвища точка Австралії — гора Косцюшко (2228 м).

Мал. 70. Великий Вододільний хребет

• Знайдіть їх на фізичній карті Австралії.

Східну окраїну Австралії займає Східноавстралійський складчастий геосинклінальний пояс. Місця найбільшого занурення платформи зайняті рівнинами Центрального басейну й рівнинами басейну річки Муррей і узбережжя затоки Карпентарія. Дещо вищі рівнини знаходяться на північному заході й півдні Західноавстралійського плоскогір’я. Великий Вододільний хребет виник на місці складчастих систем. Унаслідок тектонічних рухів від Австралії відкололись острови Нова Гвінея і Тасманія. Нова Зеландія — це окрема група островів материкового походження.

Корисні копалини. Фундамент Австралійської платформи вміщує значні родовища золота (Західна Австралія), поліметалевих та уранових руд, бокситів і залізних руд. На сході Австралії є поклади вугілля. В останні роки в деяких районах Австралії (Великий Артезіанський басейн, узбережжя Вікторії, Західна Австралія) відкрито поклади нафти та газу.

• Знайдіть родовища на фізичній карті атласу.

Практична робота 7

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Австралії

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Миси: Йорк, Південно-Східний, Стіп-Пойнт, Байрон;

моря: Коралове, Тасманове;

затоки: Карпентарія, Велика Австралійська;

острови: Тасманія, Великий Бар’єрний риф;

гори: Великий Вододільний хребет, Австралійські Альпи (гора Косцюшко).

Запитання та завдання

1. Поясніть особливості географічного положення материка.

2. Охарактеризуйте берегову лінію материка.

3. Розкажіть про історію відкриття та дослідження Австралії.

4. Поясніть, чому більша частина материка має рівнинний рельєф.

5. На які корисні копалини багатий материк?

Працюємо з картою та атласом

Порівняйте фізичну та тектонічну карти Австралії і поясніть географію розміщення корисних копалин на материку.

Дослідіть умови утворення Великого Бар’єрного рифу.

Великий Бар’єрний риф (мал. 71) — найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі, уздовж східного узбережжя Австралії. Простягається на 2300 км з півдня на північ. Загальна площа — 348 698 км 2 . У північній частині має ширину майже 2 км, у південній — 152 км. Складається з мільярдів коралових поліпів. Деякі рифи перетворюються на коралові острови. Морський національний парк (площею понад 5 млн га, заснований у 1979 р.) уключено до списку Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

«Населення та політична карта Австралії»

державного устрою та господарства Австралії та

країн Океанії; розвивати практичні навички учнів

складати характеристику країни за планом;

продовжити формування вмінь учнів працювати з

матеріалом. Навчити працювати у групах та

індивідуально, розробляти творчі проекти.

Розвивати інтерес учнів до географії, продовжити

економічне та екологічне виховання.

ТИП УРОКУ: Вивчення нового матеріалу.

ОБЛАДНАННЯ: фізична карта Австралії та Океанії, політична

карта світу, атласи, контурні карти, картки з

Про Австралію ви чули,

Ви в Австралії були?

Та невже ви так ніколи

І не їздили туди?
І. Мотиваційний етап.

Щоб перевірити вашу готовність до „відрядження” на материк, проведемо випробування під назвою „Хто такий, Що таке?”

Запрошую по одному представнику кожної команди.
Йорк

Австралія – найменший материк у світі, який займає єдина держава. Біля її берегів велика кількість островів, які заселяють різні народи. На сьогоднішньому уроці ми дізнаємося багато нового про життя аборигенів та місцевих жителів Австралії та Океанії.

І варіант

І. Розповідь вчителя. Учні працюють у зошиті у вигляді тезисного конспекту.
Австралія – держава на однойменному континенті й прилеглих островах; найбільший з яких о.Тасманія.

Площа – 7713 тис.км². Офіційна назва країни: Співдружність Австралія. Офіційна мова – англійська. Столиця – м.Канберра. Це економічно високорозвинена країна. Австралія входить до Співдружності, яку очолює Великобританія. Головою держави є англійська королева.

Населення країни – 18 млн.чол. 77% населення – нащадки іммігрантів з британських островів – англійці, ірландці, шотландці; 18% — нащадки з інших країн Європи. Кожен четвертий мешканець країни Австралії народився за її межами. Після ІІ Світової війни здійснювалася імміграційна програма, в ході якої населення було збільшено більше ніж у 2 рази. Аборигенів у країні лише 1% та 5% азіатів. Третина території зайнята тропічними пустелями. Населення зосереджено на Південному Сході та на Південному Заході. Найбільші міста: Сідней, Мельбурн, Брісбен, Перт, Аделаїда.

Головну роль в економіці відіграє добувна промисловість і високо розвинуте сільське господарство.

Які корисні копалини видобуваються на материку?

Кам”яне та буре вугілля, Залізна руда, алюмінієва та уранова сировина. Розвинуті хімічна, електротехнічна, металургійна галузі, автомобілебудування. Австралія є важливим постачальником на світовий ринок вовни, м”яса, пшениці, тростинного цукру, масла й сиру. Значні прибутки дає туризм ( 2,5 млн туристів за рік ).

Грошова одиниця – австралійський долар.

Проводиться закріплення вивченого матеріалу шляхом бліц-опитування. Відповідає команда, яка швидше підняла руку. Кожна вірна відповідь – 1 бал.

Австралія розташована на .

Населення країни нараховує .

Більшість населення складають .

Місцевих жителів називають .

Третина території зайнята .

У Австралії видобувають .

Австралія постачає на світовий ринок .

Грошова одиниця .
ІІІ. Конкурсна програма

Конкурси оцінюються суддями:

ІІІ помилки – 1б

1. конкурс „ Пошта”

До вас на пошту прийшли листи, які адресовані до інших країн. За допомогою поштових марок , на яких зображені прапори країн-адресатів, вам необхідно визначити місце знаходження цих країн та позначити їх на контурній карті.

1. конкурс „Паганелі”

Запрошується по 1 спікеру з кожної команди. Вони отримують конверти з завданнями.

* Ви знаходитися у певному місті та отримали доручення: дістатися до іншого міста, але вам надали лише його координати. Ваше завдання: Визначити координати вашого місцезнаходження та назву пункту, до якого треба дістатися. Все це записати на картку.

1 картка 2 картка

м.Порт – Морсі — . м. Перт — .

14º пн. ш., 145º сх. д. — . 1º пд. ш., 167º сх. д. — .

3 картка 4 картка

о-ва Баунті — . о. Норфолк — .

13º пд. ш.; 131 сх. д. — . 14º пд. ш., 173º зх. д. — .
3 конкурс „ Кросворд”

Кожній команді надається картка з кросвордом.

Фізична карта австралії

Отдых в Австралии — несомненно, лучший подарок, который вы можете преподнести себе, самому дорогому для вас человеку. Отдых, особенно в Австралии всегда разный. Ведь Австралия — страна удивительная – одновременно и цивилизованная, благоустроенная, но и, в то же самое время, дикая, варварская и самобытная. Эта самая двойственность и позволяет каждому отважному путешественнику найти свою собственную маленькую нишу отдыха в этой стране, каждый раз снова и снова открывая Австралию.

Физическая карта Австралии

В первую очередь, отдых в Австралии – это, понятное дело, отдых на побережье. Это стиль истого австралийца. Здесь много солнца, коралловые рифы, богатейшая, как Крез, флора и фауна дивного подводного мира, всякие там бесконечные пляжи белого, как стиральный порошок, песка, различные популярно-веселые и, наоборот, уединенно-безлюдные, чистые голубые лагуны, тихие бухточки и великолепные возможности весьма активного отдыха – например, пляжи Квинсленда, или там глянцевый Голд Кост и даже тропические острова так называемого Большого Барьерного Рифа, среди которых особенно выделяются несколько особо эксклюзивных островков для избранных.

Австралия, повторюсь, — страна уникальная, с неповторимой, первозданной, дикой и девственной природой, зеленой зеленью растений и чистейшими реками, но и при этом очень и очень богатая, благоустроенная, как английский парк и совершенно спокойная.

Австралия – еще и гостеприимная земля удивительных контрастов – и она припасла угощение для каждого своего гостя. Здесь всякие пейзажи, города и музеи – все смешалось в кучу, политую соусом диаметрально различных культур. Еще присутствует спорт и экстрим. В общем, приятные ощущения вам в Австралии гарантированы, совершенно точно – ведь мы-то знаем, что приводит в экстаз именно безделье на солнечных пляжах, а никак уж не вдумчивое изучение физики или математики…

Австралія, найменший материк Землі, знаходиться у східній частині Південної півкулі. Його площа з островами становить 7 687 тис. км2.

Австралію омивають води Індійського та Тихого океанів. Біля північно-східного її узбережжя знаходиться найбільше на планеті коралове утворення, славнозвісний Великий Бар’єрний риф, що простягається більш ніж на 2 тисячі км і має ширину до 150 км.

Середня висота материка менше 300 м, найбільша – г. Косцюшко (2 228 м), найменша – рівень озера Ейр (-16 м від рівня моря). На заході континенту знаходиться Західно-австралійське плоскогір’я, що утворилося на докембрійській платформі. На схід від плато – структури більш молодої палеозойської платформи, окремі частини якої утворилися в епоху байкальської, каледонської та герцинської складчастостей. В основі Центральної низовини – палеозойська плита, вкрита платформним чохлом. Великий Вододільний хребет являє собою результат гороутворювальних процесів епохи каледонської та герцинської складчастостей. На півдні Центральної низовини є гірське підвищення, яке утворилося в епоху байкальської складчастості. На південному сході Великий Вододільний хребет називається Австралійськими Альпами завдяки мальовничим ландшафтам і певній схожості з Альпами європейськими.

Значну частину материка займають пустелі. Річкова система розвинена слабо. Майже 60% площі материка — це безстічні області, де простягаються лише сухі річища – кріки, які наповнюються водою лише після нечастих дощів.

Найбільша в Австралії за довжиною – р. Дарлінг (2 740 км), найбільш повноводна – р. Мюррей (2 570 км). Південно-західна частина Австралії – це край невеликих озер (найбільше – Ейр), проте всі вони солоні. Тому велике значення мають наявні тут значні запаси підземних вод. На материку відсутні високі молоді гори, тому тут немає вулканів та сучасного зледеніння.

Австралію майже навпіл розділяє лінія Південного тропіка. Тому це дуже теплий і посушливий материк. На нього впливають, поряд із іншими чинниками, теплі течії. В умовах теплих вод утворюються коралові рифи (Тіморське, Арафурське, Коралове моря). Південне узбережжя материка охолоджується Течією західних вітрів, а південно-західне – течією, яка утворюється поблизу Антарктиди.

• ← АФРИКА. Політична карта. Народи
• АВСТРАЛІЯ. Клімат. Кліматичні пояси та області →

Подробные интерактивные карты Австралии

Увеличивайте масштаб, чтобы увидеть города и природные объекты, или уменьшите масштаб для того, чтобы увидеть расположение страны и материка относительно других стран в мире.

Также вы можете воспользоваться интерактивной картой от Google, на которой можно включить спутниковый режим отображения. Здесь можно увидеть мельчайшие детали рельефа и различные природные объекты, включая горы и хребты, береговую линию и крайние точки, равнины, реки, озера, заливы и мысы.

Туристические и политические карты

Карта австралийских штатов и территорий с указанием крупнейших городов страны, включая Западную, Северную, Центральную, Южную и Восточную Австралию.

Физическая карта страны:

Не важно турист вы или школьник, осваивающий географию в 7 классе, эти карты Австралии помогут вам решить любую стоящую перед вами задачу.

Учебная и аналитическая информация

В то же время тематическое картографирование, призванное удовлетворять потребности разных ведомств в топографических планах и картах, оказалось рассредоточенным. Самостоятельно и успешно развивалось геологическое картографирование при Министерстве геологии Австралии, обособленно велось лесоустроительное, почвенное и сельскохозяйственное картографирование.

Поставлена была задача комплексного картографирования природы. Ее решению способствуют развитие дистанционных съемок и использование разными отраслями исследований космических материалов. В последние десятилетия внедряется системный подход и к содержанию, и к организации картографирования.

Современные задачи и все расширяющаяся тематика картографирования природы исключительно разнообразны. Достижения современной техники вносят новые возможности и для обогащения содержания, и для совершенствования технологии съемки, составления и издания карт. Учитывая огромный поток современной информации, выделяют две стороны картографирования — содержательную (географическую), основанную на достижениях наук о Земле (соответствующих тематике карт), на общих географических принципах и методах, учитывающих новейшие источники исследований (наземных и дистанционных), и техническую — разрабатывающую методы объективной и точной фиксации природных явлений, графической переработки полученных сведений, технические способы составления, размножения и издания карт. В технической стороне картографирования широко используют новейшую аппаратуру, разрабатывают математические методы формализации сведений, автоматические приемы замены ручного труда картографа, вплоть до автоматического создания карты. Обеспечивается внедрение достижений науки и техники в картографию.

Рассматривая карту как графическую модель действительности, а картографию как науку, имеющую целью не только отображение, но и исследование природы посредством моделирования в географических картах, новое значение приобретает направление географической картографии, под которым К. А. Салищев, по-новому обосновавший это направление и термин, понимает «…системное картографирование территориальных природных и социально-экономических комплексов и их компонентов, рассматриваемых в качестве элементов этих компонентов». В настоящее время суть географической картографии связывается с применением системного принципа изучения картографируемой действительности. Территориальные комплексы и их компоненты рассматриваются как целостные взаимодействующие географические системы и подсистемы различной пространственной размерности и иерархического уровня, ставится задача моделирования средствами картографии наличия, состояния, динамики и функционирования географических систем разного ранга. Несколько расширяя определение географической картографии, данное К. А. Салищевым, мы относим к нему также содержательную сторону топографических карт, выявляющих основные черты и различия географических ландшафтов и служащих научной основой для картографирования многих элементов природы, размещенных на поверхности Земли или проектируемых на нее из недр или атмосферы.

Системная организация географического картографирования способствует взаимной корреляции разных отраслей тематических карт, их обогащению на основе учета межкомпонентных связей. В этом проявляется основное методологическое значение географической картографии, обеспечивающей комплексность и единство методов различных направлений все расширяющегося тематического картографирования, укрепления и дальнейшего развития его познавательных функций.

Научные принципы и методы географической картографии опираются на традиции и новейшие достижения комплексного картографирования, в которое советской картографией внесен существенный вклад. Методика создания карт природы любой тематики базируется на изучении законов природы и на принципе комплексности, взаимосвязанности разных элементов и явлений, каждое из которых рассматривается и картографируется как часть природного комплекса, а комплекс в целом находит выражение в характеристиках, интегрирующих различные явления и их показатели. Методика комплексного картографирования включает и методы сопряженной разработки и согласования карт в сериях и атласах.

Резюмируя изложенные выше методологические предпосылки советской географической картографии, можно свести их для карт природы к следующим положениям:

1. практическая направленность картографирования, его неразрывная связь с запросами народного хозяйства страны, развития ее науки и культуры;
2. использование в создании карт ранее разработанных традиционных, а также новейших методов комплексного картографирования, базирующихся на диалектических законах природы;
3. применение системного подхода к изучению природных территориальных комплексов, отдельных компонентов и явлений природы;
4. использование новейших достижений науки и техники, дистанционных и автоматических методов создания карт.

Для соблюдения точности и верности любая карта природы должна использовать базовые источники. Такими источниками всегда являются материалы первичных наблюдений и измерений по теме карты. Это могут быть тематические съемки, маршрутные и стационарные наблюдения и измерения, в том числе автоматические. Это — первая группа базовых источников тематического содержания. Вторую группу составляют топографические карты, третью — аэрофотоснимки и космические снимки.

Топографические карты имеют ряд преимуществ перед аэрокосмическими материалами. К этим преимуществам относится точность математической основы и поясненные условными обозначениями видимые элементы местности. Применение в качестве основы аэро- и космических снимков требует их предварительного трансформирования и топографического дешифрирования, но вместе с тем они дают более богатый материал для локализации тематического содержания и отображения типичного рисунка объектов.

Топографические карты и аэрокосмические материалы используют не только в качестве картографической основы, их применяют как самостоятельные и нередко как основные источники для составления содержания многих тематических карт. К таким картам относятся:

Австралийские топографические и обзорно-топографические карты относятся к категории государственных карт и служат для решения многочисленных научных, инженерных и оборонных задач. Раздел природы в них очень богат. Карты широко используются для изучения и учета природных условий и ресурсов при государственном планировании и для различных научных исследований.

Карты носят документальный характер, имеют точную геодезическую основу. Большое значение при их использовании приобретает единство топографических карт — установленный ряд масштабов, сравнимость листов карт одного масштаба для разных территорий и сопоставимость карт разных масштабов на одну и ту же территорию. Содержание карт определяется действующими инструкциями, наставлениями и таблицами условных обозначений. Требования документальности, точности, единства и современности достигаются тем, что организацию и контроль работ осуществляет государственная картографическая служба. Съемки топографических основ для тематического картографирования могут вестись разными организациями и ведомствами, но ответственность за качество и обеспечение потребности всех ведомств возложена на Главное управление геодезии и картографии (ГУГК) при Совете Министров Австралии. Все ведомственные съемки и составленные по ним географические основы проходят обязательную проверку и утверждение ГУГК.

Источник: four-rooms.ru